Saturday, July 25, 2026

Аушвіц

 




Моє серце заплакало,
Коли мої ноги торкнулися Аушвіца.
Хоч минуло вже багато років,
Здається, це було лише вчора.
Мене привезли сюди
Разом із моєю родиною.
Ми їхали три ночі в поїзді для худоби,
Вщент забитому, де не було місця навіть поворухнутися.
Коли моя маленька сестричка попросила води,
Я віддала їй свою флягу і маленький буханець хліба.
Потім вона заснула у мене на колінах,
Але я не спала весь час.
Коли поїзд зупинився,
Двері відчинилися.
Тут не було привільних знаків.
Есесівці прийшли зі зброєю та собаками,
Загони «Мертва голова» (SS-Totenkopfverbände) нікого не вітали.
Коли я побачила зондеркоманди,
Я змогла прочитати все в їхніх очах.
Вони рухалися як живі мерці,
Не зронивши ні слова, ні посмішки.
Коли вийшов комендант,
Нас розділили.
Одні вирушили до трудового табору,
А інші — до газової камери.
Незліченні ночі
Я жила спогадами про свою родину.
Я працювала зранку до вечора,
Але нас майже не годували.
Голод і холод,
Страх і побої,
Приниження та тортури —
Кожного божого дня
Ми переживали смерть.
Не було надії,
Не було порятунку.
Єдиним вибором, що залишався,
Був паркан під напругою.
Через багато років
До нас дійшли чутки,
Що війна добігає кінця,
А Червона армія рухається до Берліна.
В останні дні війни
Нацисти були в паніці.
Джошуа сказав:
«Вони можуть знищити нас усіх».
Вони дали нам їжу
І сказали, що скоро війні кінець.
Багато хто був приголомшений,
Але мої почуття заніміли.
У день визволення
Ті, хто вижив в Аушвіці, розійшлися.
Багато хто вирушив до своїх домівок,
Але мені не було куди йти,
Бо моєї родини більше не існувало.
Разом із Джошуа я поїхала до Санта-Барбари.
Це місце, де вони знищили всю мою родину.
Я згадала своїх батьків і маленьку сестричку,
Які пішли через димар газової камери,
Так і не попрощавшись зі мною.
Я міцно стиснула руку Джошуа,
Коли побачила залишки газової камери.
Я відчула розпач,
У мене не було сліз, щоб плакати.
Я чула безліч голосів у цьому місці —
Півтора мільйона
Чоловіків, жінок і дітей,
Яких замучили нацисти.
А потім я чітко почула слова своєї маленької сестрички:
«Саро, дякую, що прийшла провідати мене».
Я заплющила очі.
Я хотіла побути наодинці.
Якби я могла звернутися до всього світу,
Я б сказала кілька слів:
Будь ласка, не дозвольте цьому повторитися.
Ніколи знову.
Ніколи знову.
Оригінальний вірш про  Аушвіц написав доктор Руван М. Джаятунге. Український переклад виконав Віктор Моспан.

No comments:

Post a Comment

Appreciate your constructive and meaningful comments

Find Us On Facebook